ПОСЕЙДОН коло ЗАСПИ (фотографи Калугін, Лущік, Заботін)
Як на мене - свято вдалося. :)
Севастополь (анонімно) ↓
Українська революція невдовзі на екранах
оринка ↓
Як «Zapaska» і «BeBoBul» до Мінська доїхали
Анонім ↓
Світозарові конструкції
victorious ↓
Як «Zapaska» і «BeBoBul» до Мінська доїхали
оринка ↓
"Zapaska", "BeBoBul" і мінская публіка - Публіка на канцэрце Zapaska і BeBoBul ў Graffiti-club
Orkin ↓
"Zapaska", "BeBoBul" і мінская публіка - Публіка на канцэрце Zapaska і BeBoBul ў Graffiti-club
Orkin ↓
Як «Zapaska» і «BeBoBul» до Мінська доїхали
оринка ↓
Як «Zapaska» і «BeBoBul» до Мінська доїхали
FOX (анонімно) ↓
Кам'янець - Кам'янець в час "Останньої столиці"
Сергій (анонімно) ↓
Вейсбахівка чи Білорічиця? «Цікавенний» флігель.
Як на мене - свято вдалося. :)
У галереї «Коло Заспи» 28 березня відбулося відкриття проекту «Дар Посейдона». Цей дар шанувальникам мистецтва підносить тріо митців: скульптор-зварювальник Володимир Іванов, фотограф Слава Крік і художник Петро Лебединець. В одне ціле їх об'єднала любов і повага до острова Зміїного.
Гостювання у Катерини Каращук, сіверянської вишивальниці, Майстра народної творчості та учасниці численних виставок, відлунило мені спогадами дитинства. Ті ж самі прості старі хідники на підлозі, вишиті подушки й подушечки, добротне давнє ліжко, шафа й креденс. І радісне розмаїття вишиваних рушників на килимі з одного боку кімнати та національних костюмів з боку протилежного.
Вечір Святого Патрика. Настрій вечора - патріотичний. Колір вечора - зелений. Мертві півні - живіші за живих. Отже, 17 березня, року Божого 2009-го, не жалуючи життя, Мертві півні боронили добробут і свободу нашого народу, у тривожний час глобального отупіння, слоудауну, рецесії, кризи тощо(с)...
Ідея зробити концерт у неділю, рано-ранесенько, о десятій годині, та ще й після суботнього святкування Дня міста – це просто неймовірно правильна ідея. Зібралися на концерт лише найзатятіші фанати, що стовідсотково віддані "Мертвим півням".
Все було так: у «PostПоступі» проходив конкурс молодих поетів «10 пляшок медовухи!» Я здуру відправила туди свою писанину. І була звісно ж здивована, коли пан Юрій Винничук пустив у друк куски моєї довгої нудної прози, писаної короткими рядками, попередньо видаливши звідти усі розділові знаки. Мало того, мені ще й заплатили )) Але це не найцікавіше. Те, що в тому ж ...