Як Прилуки Київ підкорювали
– Оце так Прилуки, от молодці! – схвильовано-радісно промовила народна артистка України Раїса Недашківська, полишаючи залу столичного Республіканського будинку актора.
Саме тут, на Ярославовім Валу, 23-го листопада, відбулася врочиста презентація четвертого випуску культурологічного часопису «Прилуки.Фортеця» та відкриття виставки сучасної фотографії «Прилуки. Люди і місто».
А почалося все із мандрівки. Спочатку в часі, коли редактори, організатори, художники, кореспонденти по дрібці добирали перли з історії Прилуччини. А потім у просторі, коли величезна прилуцька команда рушила Київ завойовувати.
Коли ми прибули до Будинку актора, я щиро здивувалася наскільки теплою, дружньою була атмосфера. Тільки-но заходиш до фойє, тебе вітає дзвінкоголосий колектив "Горлиці", а зі світлин посміхаються близькі серцю образи.
Віднині й до 30 листопада демонструватимуться тут роботи прилуцьких фотомайстрів – відомих: Володимира Яковенка, Віктора Молодого, Віталія Удода, Володимира Канавця, Володимира Клязніки, і початківців: Олександра Метіля, Олени Канавець. Ця виставка в столиці стала можливою завдяки Юрію Коптєву, Першій міжнародній будівельній компанії та літературно-художній організації «Український клуб».
Намилувавшись досхочу фотографіями у фойє, гості були запрошені до актової зали, де Вікторія Копасова грала свої осінні мелодії на фортепіано. Ведучі вечора, Артемій і Катерина Аніщенки познайомили публіку з четвертим випуском культорологічного часопису «Прилуки.Фотреця», котрий став «Кращим медіапроектом 2009 року» на ІХ Міжнародному фестивалі «Золотий передзвін Придесення»
Спершу до слова запросили головного редактора видання, Ігоря Павлюченка. Він подякував меценату Юрієві Коптєву за те, що з його ідеї виник проект журналу і за його підтримки він був здійснений. А також подякував всім з ким він працює під час створення журналу і всім читачам друкованого видання та відвідувачам сайту pryluky.com.
Далі виступив голова «Чернігівського земляцтва» в Києві Віктор Ткаченко, котрий засвідчив свою повагу зібранню і меценату, котрий є патріотом рідного міста.
Потім учасників святкового дійства привітав сам фундатор проекту «Прилуки. Фортеця», Юрій Коптєв: «Я пишаюся своїми рідним містом Прилуки і зроблю все можливе, щоб воно розвива лося в культурницькому напрямку. Хочу, щоб воно було сучасним, привабливим містом, щоб люди, котрі звідси колись виїхали, із задоволенням сюди поверталися.»
Доктор історичних наук Ірина Матяш, відзначила велику роль художника, лауреата Шевченківської премії, Олександра Івахненка у естетизації даного культурологічного часопису.
– Надзвичайний журнал, – зауважив Голова Українського клубу, співорганізатор фотовиставки і презентації Роман Кухарук.– Не кожне місто здатне створити таке видання. Рівних йому не має навіть Київ!
Ще гості презентації переглянули два авторські фільми про Прилуки: «Прилуки. Фортеця» студії «ТІМ», і фестивальне кіно Ігоря Тер-Карапетова та Євгена Лапшука про свято Миколи Яковченка у Прилуках.
А на завершення – незабутнє дійство від «Нового театру» Артемія Аніщенка, що запрезентував уривок із вистави «Www.Шевченко.come.today» – модерну інтерпритацію українського класика.
По закінченні вечора гості за келихом доброго вина, смакуючи страви від прилуцького арт-кафе «За двома зайцями», мали змогу поділитися враженнями від почутого й побаченого, помилуватися виставкою сучасної фотографії «Прилуки. Люди і місто».
Мені було надзвичайно приємно, адже чула лише схвальні відгуки щодо презентації.
– Ваше маленьке містечко підкорило столицю! – сказав мені хтось із гостей.
за Вікторією Ляльченко
Прилуки молодці :)
тільки в заголовку повинно бути не "підкоряли", а ПІДКОРЮВАЛИ
ой, Юль, дякую, що підказала. Бо я й не обдумувала заголовка – стаття ж Вікторії, а не моя )) зараз спробую виправити ))
сьогодні 03:02, 25 листопада 03:48
а Ти що, ночами взагалі не спиш? ;)
ой, останнім часом не дуже ))
ну, Ти спи побільше, а то на фотках аж круги під очима
замучиш себе зовсім, творча громадська активістко Ти наша :)
правду кажеш.. мо` хоч перед такими поважними подіями з фотографуванням зо два дні висипатися треба ))
конче треба :)
ех, якби ж то виходило ))
он мої похворіли, носики позакладало, то всю ніч по черзі плакали, бо ротиками не вміють дизати.. встаєш.. заспокоюєш.. ой, Юль, важко..
розумію... але що поробиш, така материнська доля