Авторська лялька в «Сяйві»
: Проект «Книжкові Фантазії» галереї "ДеСтиль" :
Повз вітрини книгарні "Сяйво" неможливо було спокійно пройти в ці весняні дні, бо там — ляльки... Така додаткова радість до сонця весняних днів! Казкові, неймовірно гарні, неординарні ляльки, то авторські роботи майстрів художнього об`єднання "ДеСтиль". І те, що перехожі могли спостерігати у величезних вікнах "Сяйва" — то непересічний проект "ДеСтилю" — виставка авторської, переважно інтер'єрної, ляльки "Книжкові фантазії". Цей казково-ляльковий показ, до речі, почався 1 березня, разом з приходом весни, і тривав до глибокої середини березня.
Атракцій, що супроводжували свято ляльки у книгарні було три, стільки ж, скільки і майстринь-організаторок проекту: Ірина Пільків, Оксана Воропай, Мар'яна Герета (за нею — літчастина) — абсолютно позитивні дівчата із золотими руками. Милі, усміхнені, добрі, вони гарно про всіх відгукувалися і раділи кожному гостеві, розсаджуючи їх у тому кутку книгарні "Сяйво", що його відведено було для дійства.
Отже день перший (1 березня) , відкриття виставки: Оксана Воропай розповіла про те, що популяризацією авторської ляльки в Україні мало хто займається. Похвалила хіба Юрія Шуманського — головреда «Модного журналу» і організатора багатьох виставок-ярмарків, де лялькарі також можуть людей подивитись, себе показати. Пан Юрій був присутній тут же, але не приготвався виступати, то пані Оксана сама розповіла про нього як про чудову людину, котра намагається об'єднувати найрізоманітнішя і течії рукоділля у спільні проекти, щоразу переборючи паперово-моральні труднощі. що постають на шляху. Також дякувала дирекції книгарні "Сяйво":
— Завдяки цьому спільному проекту українське лялькарство переходить на новий рівень. Ми вже двічі збирали лялькарів у проекти "Всьо дєло в шляпє" і "Весільний" — можете спостерігати результати тут, на виставці. Тепер, як третій етап, ми разом із Пільків Іриною та Павлом Савіним офіційно створили громадське об'єднання лялькарів "ДеСтиль", втілюємо у життя лялькарські "Книжкові фантазії" і маємо щиру надію на світле спільне майбутнє майстрів ляльки і книги,— тим більше, що активна їх співпраця уже почалася...
Про цю співпрацю гостям розповіла лялькарка Марина Перепеліцина, але розповідала не про свої роботи, а про харківську майстриню Ірину Таубе та книжку "Професії", до котрої гловними героями увійшли ляльки із різним родом занять.
Чудовий директор, мила драматург, талановитий актор і чарівний рудий кіт Київського муніципального академічного Театру ляльок розважали гостей добру частину вечора. Як розповідаючи про непросту роботу театру устами директора В’ячеслава Старшинова, так і мявкаючи й примовляючи кото-людських пимовлянок акторською майстерністю Олександра Мельника та Лілії Мельнічук...
Далі вечір полився рядками... Про це ми поговорили з Мар'яною Геретою, диригентом поетично-гостьової частини:
— Ти збирала гостей по телефону..? Де "наловила" поетів..?
— Та ні, лиш порозміщала афіші, де могла,— гості зібрались самі. Єдиній поетці потелефонувала — і та не
прийшла... Признатися, приємно, що проект викликає позитивні емоції, що багато людей зацікавилось без будь-яких дзвінків і вмовлянь. А з з поетами, буває, знайомлюся на різних заходах і фестах. З тобою як вийшло, знаєш, працювали разом, пофрендилися в інеті, там прочитала, вподобала, тому й запросила. Той, що наступним виступав, то Рохманійко Богдан — студент-архітектор, учасник літературних фестивалів "Острів Свободи", "Вітер Поезії", фестивалю відеопоезії та автор альманаху "Хвиля". Далі був Назар Шешуряк і його друг-музикант з дитячою гармонією і синтезатором Рома Іщенко, музичний проект котрого називається РБНП. Сам Назар є студентом-філософом, учасником проекту "Літреактор"; він видав електронну збірку поезії "Чорнозем" власноруч проілюстровану. Разом хлопці представляли творче об'єднання "Необратимая мясистость".
Але це ще не все — захід вдався на славу тому, що усі були позитивно налаштовані, що крім запланованих виступів, усе перепливало у імпровізовані й назад,— кілька теплих слів сказали всі хто має відношення до лялькарської скульптури: "...я професійний танцюрист і лялькою зайнялась нещодавно...",— призналася одна з гостей; "...мені чоловік каже: сідай-сідай, швиденько доробляй свою ляльку, тобі ж так хочеться, ти ж так це любиш..." – чулося в розмові приємного, вже у віці, подружжя з Іриною Пільків.
У день другий (3 березня) було свято для дітей. Дітки різного віку зібралися в книгарні зранку, щоб подивитися і розважальну програму, що її продовжив кіт із лялькового театру, і також принц та принцеса із казки "Принцеса на горошинці" та злий Султан із синяками під очима (актори-лялькарі Олександр Мельник та Лілія Мельнічук).
На столі ще з попереднього вечора весело стояв Івасик-Телесик у човнику авторки Лади Громової з Харкова, що його малеча мала змогу порозглядати зблизька. Тут і ляльки Ірини Таубе стояли, поряд з книжкою про їхні професії...
А грузинська лялькарка Лалі Топуріа (Тбілісі) — особлива гостя — бабуся, котра власними руками робить ляльки своїй онучці. Ці ляльки у грузинському національному одязі і з великими пухкими губенянами. Ще Лалі привезла з собою Мухомора і Червону шапочку, також іграшки своєї подруги-лялькарки. Найшвидше гості розібрали чудових грузинських хлопців з грузинськими носами і в грузинських національних одежах.
Лалі розповідала дітям грузинські казки російською, про пастуха, овечок і вовка, котрий у Грузії хитрий, як наша лисиця; про господаря, котрий розмріявся, як розбагатіє завдяки двом мішкам краму і його віслюка, котрий той крам просто перевернув у річку. Казала, що до мрії треба йти самому. а не покладати її на віслюка. Ще розповідала про древній Рим, Помпеуса і про жінок-воїнів, жінок-сміливиць, що обороняли свій край і вороги їх боялися і дивувалися їх сміливості, не знаючи, що під рицарськими шоломами заховані жінки. Ще вона розповідала, як звучать казки грузинською мовою. Вони співучі, розмірені, і пересипані віршами й піснями. Того дня було шкода, що не знаєш грузинської мови.
Далі три майстрині: Ірина Пільків, її донечка та Паращук Тетяна провели з юними гостенятами майстер-клас по виготовленню ляльки-мотанки. Гарні лялечки у діток виходили: круглолиценькі, грудастенькі,— а пані Ірина все примовляла, що такої ляльки не купиш, що її треба зробити собі самому — на щастя, на долю. на удачу...
Третього дня лилась суцільна лірика – молоді поети презентували свої вірші. Почала вечір Оля Зозуля, що прочитала
багато лірики також присвяченої лялькам скульптора Євгенія Дерев'янка. Потім і сам Євгеній читав свої творчі доробки і розповідав, що у нього в галреї народилася ідея такого собі камерного лялькового театру, в котрому він з друзями самі собі режисери і самі собі актори-лялькарі.
Далі виступала наймолодша поетка Марина Мазуренко, котрій лише шіснадцять років, вона школярка, приїхала з села Митниця Васильківського району і читала свої закличні соціальні вірші, бо відчуває маленька, що ніхто нікуди не хоче рухатися в своїх сірих буднях...
Ще нетрадиційні вірші з несподіваними рядками й асоціаціями читала Олеся Черкасова, російською мовою добавила ніжної лірики Маргарита Данько.. А лариса Трояновська – акторка театру "На Подолі" чудово декламувала вірші Лесі Українки та Марини Цвєтаєвої.
...А пані Ірина Пільків, гостинна кураторка заходу, обдаровувала віршувальників квітами у горщечку та шоколадками, бажаючи квітучої та солодкої весни
– – – – – – – – – – – – – – – – – – – – – – – – – – –
І мушу трохи більше про свою участь у тому вечорі, бо не просто читала вірші, а презентувала гордість свого рідненького донедавна міста Прилуки — культурологічний часопис "Прилуки.Фортеця". Розповіла, що у випуску №5, 2011 є антологія прилуцьких поетів, ну, і мій вірш....
А нещодавно побачив світ "Прилуки.Фортеця" №6, 2012, — знову ж прекрасної поліграфії і насиченого змісту (Ігор Павлюченко — чудо-редактор). Декілька примірників "Прилуки.Фортеці" я залишила в книгарні "Сяйво" продаватися... також книгу "Полк Прилуцький". Відтепер ці прилуцькі доробки можна знайти в Києві на Червоноармійській (Великій Васильівській), 6.
В Прилуках теж є лялькарі — добре, якби й вони приєдналися до гурту, стали учасниками об'єднання лялькарів "ДеСтиль".